Архів тегів: Ілля Парпауц

Ти дивний радіус описуєш крилами (Ілля Парпауц)

Ти дивний радіус описуєш крилами

І почуття не лине до землі

Пір’їна снів просочується крізь мене

І лоскоче пам’ять мовчазну

Мої пороги вже не для ніг твоїх

Для стегон

У позі концентрації звукової

Вже краще чути голоси земні

Поволі різьблені в мені із

Частотою тактовою неба

Палітурки книг важкі (Ілля Парпауц)

Палітурки книг важкі, наче картинні рами.

Тротуарами негода,

А вуличні калюжі то межа усіх оповідань.

Коли гортаєш сторінки ті, є зайвим святкувати

повінь.

Полотнами розходяться, промоклі і у цвіті.

Мене ти загорнеш у річ що втратила мольберт.

Із собою недолуго покличеш у простір

розбавлених і тривких барв.

А потім, як заведено щоночі,

Розіп’єш з вином у спогадах письменних літер.

Ми починаємо жити (Ілля Парпауц)

Ми починаємо жити

Коли у Господа є на це час.

Він щось аквареллю  малює

На своїх целюлозних морях.

І світ починає відпливати

На кольорових сновидах – човнах.

Потроху, неквапливо

Дощами впадає в нас.

Він робиться кригою

Обминаючи час.

І так невчасно і доречно (Ілля Парпауц)

І так невчасно і доречно

Гойдаєшся у гамаку

Хвиль морських

І передчуттів

Які квапливо переміщаються

У зону танцю

Що сніжно оповитий

Пластівцями ранку

Та листям у волоссі твоїм

Домінантно смуглявім над моїм