Архів тегів: Олеся Глібка

Маленька подорож (Олеся Глібка)

Веселощі, горілочка, пісні…
Смачні сосисочки пекуться на вогні.
Велика група дружно зібралась.
Цікава практика очікувала нас!
Життя гірське обійми простягло,
На цю історію чекали ми давно.
Ось жвава річка, стежечка, місток -
Без руки друга і не ступиш крок.
Красиві фації природа створила,
Для нас секрети деякі відкрила.
Бурхливі хвилі, сонця промінці,
Міжгірний вітер — пензлі для Землі.
Природа-Матінка художниця ще та!
Для нас, людей, уся отця краса!
Роботу Матері шануйте, бережіть,
Лісочки юні в спокої лишіть.
Кришталь води, природна чистота…
Природнє лоно — таїна життя!..
Цікавих вражень купка нагреблась…
Маленьку подорож згадаєм ще не раз!
Хоч дощик плани трішки зіпсував,
Емоції море ще й подарував!
Та дуже вдячні ми керівникам!
Красу життя Ви показали нам!..

Йду дорогою нічною (Олеся Глібка)

Йду дорогою нічною

По стежках календаря.

І самотність йде зі мною.

Тихо тягнеться буття…

 

Ніч пройде… Наступить ранок -

Сонця промінь упаде.

Вийду вільна на світанок

По щоці сльоза тече…

 

Тихо-тихо день минає,

Суму, радості — нема!..

Шлях життя оберігає

Мого серця пустота…

 

Та глухі удари серця

Пам’ятають ті часи…

Коли вальсом… пульсом б’ється!

Коли був зі мною ти!

 

Час пройшов, не озирнувся.

Розлучили нас шляхи…

Та в душі запам’ятався

Дотик ніжної руки…

Весна (Олеся Глібка)

Весна. Болото. Сніг. Дощі.

Самотня пташка.

Неспокій в душі.

Тремтять під вітром

Клапті думок…

Не хочу чекати!

Зроби перший крок!!!

Сіріє небо…

Машини шумлять.

Все те, що було

Не вернеться назад.

Болючі крики.

Сльоза по щоці.

Мрійливі муки

Потопа в небутті…

Бути з Тобою (Олеся Глібка)

А я рахую променями щастя…
Твоє тепло крізь пальці пропускаючи,
У мрії кольорові поринаючи
Так ніжно доторкаючись зап’ястя.

А я вдихаю ароматну каву,
І це повітря, наче, з медом зв’язане…
В житті у нас все хитро так пов’язане!
Люблю я нашу осінь золотаву!..

А я чекаю зустрічі і знову
Твоїх обіймів і цілунків жадібних,
Твоїх очей закоханих та лагідних
Я вірю у історію казкову.

А щастя було зовсім близько… (Олеся Глібка)

Зима корону одягнула.

Морози владно в бій пішли.

В думках надія промайнула -

Наш літній спогад зберегти.

 

Так, тільки спогад миготливий,

Приємні зустрічі, думки…

Цей вогник у очах щасливий,

Мрії, ілюзії, казки…

 

Забути біль і всі образи.

Хвилини гніву і журби.

Забуть лихе і зле, одразу

З легкою посмішкою йти.

 

А інша буде так любити,

Як я, — дитина, не змогла.

Буде тобою тільки жити,

Смиренна, тиха і проста.

 

І хоч “Прощай” вуста сказали.

Клубок у горлі знов і знов…

Ім’я твоє не раз шептали

В примарній тиші молитов…

 

А щастя було зовсім близько…

І серце рвалось до життя.

Пробач мене. — Вклонюся низько.

І вже піду — без вороття…