Архів тегів: Олеся Глібка

Життя поза статусом (Олеся Глібка у співавторстві з Володимиром Праймом)

Нова релігія інтернет і акаунт фейсбук.
А сутінки, захід, кому це потрібно?
Тепер смс-ки приємніший звук,
А слухати птаха для них жалюгідно…

Адже він не прочитає хіп-хоп.

Голос трави — інший голос.
Плюють на традиції діда.
Танцюючи золотий топчуть колос.
Вічні он-лайни ознака їх літа.

Це вже не життя – сурогатство.

Стосунки лиш з першої спроби.
Любов — одна ніч і все досить…
Вимирають людей чисті породи.
Душа ж почуттів слізно просить.

Хіба у порно знайдеш старанність.

Чуття-поверхневість, любов паблік-лайфу.
«Кохаю назавжди» секунди триває.
Пусті балачки чомусь так їм по кайфу.
У тисячах «люблю» їхня щирість згорає.

Непристрасті, обману їх повні обійми.

Примат чи людина? обирай свою роль!
Життя? Існування? Твоє лиш бажання.
Сім’янин чи лицемірного стада король?
А смак справжнього відчував ти кохання?

Живи, а не існуй лиш у статусах.

Надіслала Олеся Глібка

Шлях для двох (Олеся Глібка)

Осінність тепла вже заснула.
Холодна мряка за вікном.
Ліниво пледом огорнула
Ногу на ногу під столом.

Так зимньо. Холодно. Замерзла.
В думках сьогодні тільки ти.
Уся невпевненість десь щезла -
Ніхто не розведе мости.

Мені б в твої обійми впасти
І заховатись від дощів.
Проміння посмішки ковтати
Тонути в сяйві почуттів…

Світанки. Сонце зустрічати
В твоїх обіймах. І завжди
Так ніжно й палко цілувати
Вуста кохані… назавжди…

Іти собі рука об руку
Стежиною життя для двох…
Вслухаючись до серця стуку
Без болі, фальші та тривог…

Танець (Олеся Глібка)

Мелодія і тихий стук.
Стук серця розриває груди.
Тіло торкнулось томних мук
І кров розлилася усюди.

І доторк цей — гарячий струм.
Їх в парі двоє, тільки двоє.
В очах холодно грає сум…
У образу вони в неволі.

А серце щастя відчуває.
І дихання біжить вперед,
І ніжно так вона кружляє
В його руках, наче букет.

Ця сила рук і… невагомість…
І мрія в музиці пливе.
Вогонь пробрався у свідомість.
Щось ніжне венами тече.

Прощання (Олеся Глібка)

Закінчена історія.
Минулим за плечима і
Вогником залишеним в душі.
Так тьмяно Сонце сяяло,
Коли ми знов прощалися…
Прощалися жорстоко, у тиші.
А сльози та емоції
Топили душу болісно,
Топилися надії всі, думки.
Вогнем жорстоким, жадібним
Пала любов і грація
Моєї, вже пропащої, душі.
А серце рвало груди і
Хотіло заспокоїтись,
Упавши до обійм твоїх міцних.
Нажаль, та не судилося…
Й сама я залишилася…
Згорати у емоціях своїх.

Проходять дні, минають ночі… (Олеся Глібка)

Проходять дні, минають ночі…
Невпинний плин життя іде.
Прекрасне й Горе бачать очі,
А серце кров штовха, і все.

Не знаю болі і тривоги,
Не відчуваю суму я.
Тільки свобода і самотність,
Жорстокість власного ім’я.

Душа черства і серце рване.
Морозність в погляді моїм.
Хочу назад. В минуле п’яне.
Хочу тепла в серці твоїм…

Практика 2012 (Олеся Глібка)

За вікном автубуса минали милі.
В Макарівці живемо в даний час.
Природа-Мати і дністрові хвилі…
Ландшафтна еко-практика зустріла нас!

Природи краєвиди гріють око…
І манить в даль ця велич гір!
Хоч атмосфера пахне вогко -
Ця гамма хмар милує зір.

А група в дружності щебече,
І линуть пісні звідусіль!..
В віконце кухні заглядає вечір
Співа дощем вже колискову гір.

Пора вже спати, втома кличе
У місто мрій й солодких снів!
Річковий вітер щиро зиче
Наснаги, сил, яскравих відчуттів!

А сил чималенько й багато
Втекло на практику у нас:
Русалочкою плавать вправно,
На спів і корчення гримас!

На збір рослин і проб водиці,
На БееСКа та різні ДееЛС
І на шалені танці й вечорниці!
Та витвори цікавинок, чудес!

Гербарій вивчити старанно!
І чергувати — смачно готувать.
Зарядку енергійно робить рано.
І пісеньок улюблених співать!

Час практики пролинув непомітно.
Цікавих вражень купка нагреблась.
Здружилися ще більше ми. Помітно,
Як хочеться в Макарівку, й не раз!

Помста (Олеся Глібка)

Здираю з себе плоть до крові.

Кричу у прірву забуття!

Іду до пекла проти волі,

Залишившись без каяття.

Холодне сонце обпікає.

Планети вряд стражами ждуть.

Людська надія помирає -

Смертельні вісники ідуть…

Цікавість, жадність вдовольняти…

Кінечний відлік старт почав.

Земля втомилася страждати.

Фатальній помсті час настав…

Пелюстки троянди (Олеся Глібка)

Криваві пелюстки троянди…

Сильніше все в руках стискаю.

Тендітні пелюстки троянди…

Тебе я з болем відпускаю.

 

Та, серце б’є сполохано об груди.

І котяться сльозами почуття.

Сильніш тебе кохати інша буде.

А я тихенько піду в забуття.

 

Я дякую тобі за дні чудові.

За теплий присмак ніжності в очах.

За промінь сонечка у себе на долоні.

За хвильки щастя і мрійливість в небесах.

 

Тендітні пелюстки троянди…

Душевний біль так жадібно ковтаю.

Криваві пелюстки троянди…

Тебе я з диким болем відпускаю.

Не треба нашатиру (Олеся Глібка)

Прошу, не треба нашатиру!
Хай без свідомості лежить
Моя душа, облиште хвору.
А хлором стіни всі протріть!

Всі поручні та всі сходинки!
Зітріть із пам”яті ті дні,
Коли спішила, без зупинки,
До них торкнутися не в сні.

Протріть добряче струни спиртом.
Ці струни в голові моїй.
І все замажте ніжно миртом.
Сульфатом вбийте крихти мрій.

Алкіламонійхлор розтане,
Втечуть із ПАРом ці думки.
І спогади у Лету кануть
У щобуденній метушні…

Та прошу я — протріть всі стіни!
І поручні, і сходи ці!
Хай хлор уб’є химерні тіні…
Й тебе відбитки на лиці.

Моїм ім’ям (Олеся Глібка)

Моїм ім’ям Її ти називав.

З моїм ім’ям, у мріях, вона жила.

Мене ж ти рясно ображав,

Чекаючи Її у моїх жилах.

 

Вона завжди прекрасна і ясна,

Розпусна, добра та смиренна,

Невинна, хитра, ніжна, жіночна,

Рішуча, вірна, небуденна.

 

Моїм ім’ям Її ти називав!

На самоті лишався з Нею…

Мені не раз ти докоряв,

Що я не завше можу бути Нею!..

 

Вона — лиш ідол, плід твоїх думок.

Вона — незрима і така химерна.

Без твоїх дум Вона не ступить крок.

Вона — ілюзія твоя майстерна!..

 

Ім’ям моїм Її ти називав!

В твоїй уяві Вона жила!

Її ти з мене малював!!!

Вона — не я! Вона б не полюбила…