Архів тегів: Маша Радіонова

Ви чуєте хтось стукає у двері? (Маша Радіонова)

Ви чуєте хтось стукає у двері?

Це осінь знов прийшла.

Ну привіт! Проходь, вже зачекались.

Що в пакеті? Знову листя позривала?

Може чаю? А то усе дощі й дощі.

А пігулки “дипресії” принесла?

Що кажеш?

Лише свинячий грип і сироп із меланхолії?

Нічого проживемо! І не таке було…

Пам’ятаєш війни і ракети?

Голодні й босі діти на дорозі?

Я знаю, все ти пам’ятаєш!

Ти біль увесь в руці завжди тримаєш.

Тобі здається треба до стиліста,

А то все носиш дрантя і колосся у волоссі.

Скільки їх там вплела? П’ять?

Немає коштів? А ти кризу прожени з порогу!

О їй уже прописку дали в Україні?! Не знала.

Дякую за яблука, вони чарівні,

Нагадують про матір й рідний дім.

Осінь дякую тобі за тебе!

Як курси по дизайну?

Бачу, чоботи у фарбі золотій…

Дивись в вікно! Твоя краса…

І Амурам місця вдосталь.

Ти здається знову безробіття бідним роздала.

Та вони ж не розуміють, що помилилась ти! От біда!

Ну нічого. Знов проживемо…

Ти тільки людяності роздавай побільше

І частіш заходь у гості!

Давай стрибати на ліжку мов діти (Маша Радіонова)

Давай стрибати на ліжку мов діти,

Від самої юності до нашої старості.

Ти даруватимеш мої улюблені квіти,

Я читатиму вірші сторічної давності.

Давай стрибати високо в небо!

Збирати зірки у склянку ранкової кави…

Ми створимо своє кредо:

Не робити з кохання забави”.

Давай гойдатися над цілим світом

І лапати краплини дощу.

Це буде ще краще ніж минулим літом

Я тебе до неї не відпущу.

Давай ми будемо…

Проте ні! Зачекай!

Спочатку один одного ми знайдемо,

Але ти мене міцніше тримай.

Візьми мене у дружини.

Проте ні! Я уже наречена.

Не даруй мені більше жоржини,

Я тепер мрія твоя нездійсненна