Кожен день — неповторний

Наш час вислизає, як пісок крізь пальці. І хоча ми докладаємо зусиль, щоб втримати його, втиснути в той маленький проміжок якнайбільше справ, він не вповільнює свого руху. Мов насміхається з нас: «Що, людино, борсаєшся? Невже віриш, що в твоїх силах наздогнати мене?»

 Коли в дитинстві бачила його в образі доброго і справедливого Дідуся Часу з «Синього птаха», то тепер він лякає мене, приголомшує своєю могутністю й всевладністю. Своїми загадками, які він не поспішає розкривати нам, людям. І я вже не знаю, чи є в ньому та справедливість, чи захоче він розкласти все на свої полички. Він бачиться мені магом – лялькарем, що смикає за мотузочки, а граємо в цій виставі ми: я, ти, твої друзі. Чи не помічаєш, як з часом змінюються твоє мислення, твої погляди, навіть твої почуття? І що ж тоді людська особистість – чи не набір картинок, яких торкнувся пензлем час? Як розрізнити, що з них є підробкою?

Час мчить, і мені не вистачає 24 годин на добу. Він немов насміхається над моїми планами, моїми зусиллями. «Хто ти, людино, супроти мене? Не зможеш ти побороти моїх чар!» Здається, що іноді він навмисно випробовує мене. Я не знаю, хто з нас переможе в цьому змаганні.

Побороти його я можу за допомогою лише спогадів і мрій. Але й ця зброя стає мені непідвладною… Спогади стираються, Час забирає їх в мене. Забуваються слова, вчинки, забуваються обличчя людей. Це найгірше покарання за марне витрачання часу -  він забирає всі свої дарунки: досвід, згадки. Певно, тільки мрії не підкоряються йому – вони повністю в моїй волі. Надії і мрії – рятунок від крижаних пальців часу.

І, напевно, любов.  Завдяки її магії ми переносимося зовсім в інший часопростір. Навіть якщо це країна ілюзії чи утопії. Час безсило спиняється перед її кордонами, бо повноваження його тут не діють.

Життя іде, і все без коректур,

І час летить, не стишує галопу…                                                  

Ліна Костенко

Виникають бажання звинуватити його в жорстокості й байдужості. Він рідко дає комусь другий шанс.  Якщо тобі пощастило отримати можливість змінити долю, виправити скоєне – цінуй це, бо ти обраний. Час ще вірить в тебе… Хто-зна, чи він насправді добрий, чи справедливий. Оцінку йому ми складемо тоді, коли стоятимемо на межі суб’єктивності, на межі існування. І тоді ж дізнаємось, чи має він владу там, за межею…

Як часто ти замислюєшся над тим, що таке час? І хто керує зараз – ти чи він? Час пам’ятає все: й  змарновані можливості, й відкинуті почуття. Й зневагу  та нехтування час не пробачає. Він помститься тобі в той момент, коли ти найбільше потребуватимеш саме його – часу.

 Кожен день, кожна хвилина і кожна мить – неповторна. Це маленька краплинка часу, якій для існування потрібне життя. Життя, наповнене  корисними справами, добром, коханням, щастям.

Коли  в тебе надто багато часу, задумайся над своїм життям. Воно таке, яким ти хочеш його бачити? Чи використовуєш ти свої можливості для досягнення мети? Чи твій день належить тобі?  Ти знаходиш мить, щоб сказати приємні  слова близьким людям, виконати обіцянки, вдосконалити своє тіло, розум і душу? Поки-що ти ще маєш час!

Мирослава ТИМІНСЬКА

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

5,705 Spam Comments Blocked so far by Spam Free Wordpress

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>