«Тактика відстороненості застаріла…»

Заслужений журналіст України, редактор щоденної газети «День» і просто прекрасна жінка. Відтепер Лариса Івшина ще й викладач Національного університету «Острозька академія». Про це та іншу цікаву інформацію ми дізнались на зустрічі з Ларисою Олексіївною в стінах «Острозької академії» 21 січня 2011 року.

Охочих послухати першу лекцію тепер уже викладачки зібралось чимало. Не дивлячись на те, що спершу у залі було доволі шумно, з появою нового лектора атмосфера різко змінилась – тільки час від часу після тонких жартів Лариси Івшиної у залі звучав сміх. Тепер, після всього побаченого і почутого, можу з упевненістю підсумувати: ця жінка вміє говорити, а головне,  знає і розуміє, про що говорить.

Основні питання, на яких вирішила наголосити Лариса Олексіївна на першій «парі»: якими мають бути справжня сучасна журналістика та журналіст, як громадяни повинні ставитись до журналістики, якої журналістики потребує сьогоднішня політика? Говорилось про те, що у сфері журналістики не може працювати людина, яка не здатна швидко та осмислено сприймати інформацію і орієнтуватись в ній. Саме через недоброякісний матеріал ми зараз маємо те, що маємо: неясну картину того, що відбувалось, смутне уявлення про наших героїв та антигероїв, про суспільство, політику… Читач, у свою чергу, як безпосередній учасник журналістського процесу, повинен вміти захищатись від неякісної преси. Чим більше ми думатимемо, виявлятимемо ініціативу, тим менше залишиться місця для бруду, що стоїть на заваді розвитку.

Після цікавої лекції студенти отримали можливість запитати Ларису Івшину про те, що їх цікавить. Завдяки студентським питанням, як помітила пані редактор, вона завжди має приводи для роздумів. Коли власники найвлучніших питань отримали за них подарунки у вигляді книг з бібліотеки «Дня»,  ми отримали можливість поспілкуватись з Ларисою Олексіївною. З приємністю відзначаю, що згадки про Чернівці у неї тільки приємні: «Неймовірні враження від вашого міста. Я завжди рекомендую його, як ліки, тим, хто вважає Україну провінційною».

Nф: Ларисо Олексіївно, ви у сьогоднішній лекції говорили про важливість самостійного думання кожного журналіста. Проте часто трапляються ситуації, коли думка журналіста щодо певної тематики не співпадає з думкою головного редактора. Ваш погляд на такі ситуації?

Л.І.: Я уявляю собі процес думання, як такий, що ніколи не закінчується, якщо багато читати, займатись освітою, самоосвітою, виробляти свій стиль та смак. На основі цього виробляється власне бачення, але ніколи, особливо журналісту-початківцю, не варто спішити ним ділитись. Не кожна перша думка є правильною. Перш, ніж йти в журналістику, потрібно добре знати, хто там був до тебе. Шалені зусилля і досвід, як результат, високо оцінюються.

Nф: Сьогодні прозвучала така фраза: «країни ще немає». Який, на вашу думку, потрібен мінімум, щоб країна, в повному значенні цього слова, «заіснувала»?

Л.І.: Для початку, треба зібрати весь наш потенціал і намагатись не втратити його. Країна не повинна деградувати. Зараз наше майбутнє залежить від кількості тих, хто перейнятий бажанням підніматись вгору.

Nф: Ви говорили про «успіх – як основу соборності». Чи існує у нас, на вашу думку, вже певний успіх, від якого можна відштовхуватись?

Л.І.: Успіх безперечно є – це прагнення свободи. Ми «вирвалися з пащі звіра», покалічені, та все ж захотіли бути вільними. Це приклад великої єдності і духовного піднесення. На жаль, наші політики не справилися з цим духовним потенціалом. Так чи інакше, ми, українці, любимо свободу. Треба разом пережити все і йти далі.

Nф: Як кількома словами ви б охарактеризували справжню повноцінну журналістику?

Л.І.: Голова, шия, руки, ноги. Зараз існує дефіцит інтелектуальної журналістики. Потрібні розумні люди із живими ідеями, які щось робитимуть, і з цього буде результат. Тактика відстороненості застаріла. Жовта преса повинна стати яснішою, щоб відповідати своїй назві (сміється).

Nф: Звичайно, навіть професіонали допускаються помилок. Чи були якісь курйозні ситуації у вашій журналістській практиці, і, якщо були, то як ви чинили?

Л.І.: Випадки бували. Скажу, що в таких ситуаціях потрібно вміти вибачатись. Ніколи не варто робити журналістику безгрішною. У будь-якому випадку, чесні люди знайдуть спосіб порозумітись.

Оксана ЦІПЛІЦЬКА

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

5,608 Spam Comments Blocked so far by Spam Free Wordpress

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>