Осінь 1932-го: жнива болю і сліз

Ми повинні пам’ятати минуле. Пам’ятати найболючіше, не забувати страждань, через які пройшов наш народ для того, щоб ніколи не допустити повторення тих жахливих подій, жертвами яких стали наші прадіди.

Нашим обов’язком є збереження не тільки пам’яті тих, чиє життя погасло наче свічка, яка так і не встигла розгорітися, а і прислухатися до тих, хто був безпосереднім очевидцем та учасником жахливих подій, хто ще є поміж нас. Про тих хто досі пам’ятає весь трагізм тієї епохи, хто й досі вночі прокидається від найболючіших снів, які не дають забути весь біль від побаченого в дитинстві.

Чимало сюжетів відзнято, чимало очевидців було опитано, які поділилися спогадами про жахливу сторінку історії — Голодомор. Це був період винищення народу, який сміливо можна назвати геноцидом (останній було офіційно визнано 1988 року)

Статистика страшить: за даними істориків в Україні у 1932–1933 роках було заморено голодом від 10 до 25 відсотків населення. Щодня вмирало по 25 тисяч, щогодини — по тисячі, щохвилини — по 17 осіб. Середня очікувана тривалість життя чоловіків в Україні в 1933 році склала 7 років, жінок — 10 років.

Лише останніми роками пожвавилися заходи, спрямовані на те, щоб ми пам’ятали, а світ знав і не забував про чорну сторінку історії нашої держави.

Так, з нагоди відзначення 75-х роковин Голодомору 1932–33 рр. в Україні була ініційована акція “Незгасима свічка”. Атрибутом її був факел, оздоблений написом „УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ – СВІТ ВИЗНАЄ” мовами країн, в яких проходила акція.  Започатковано акцію було 1 квітня 2008 р. в Австралії, і протягом року успішно проведено у 33 країнах світу, після чого свічка естафетою побувала у всіх обласних центрах України. Наразі вона знаходиться в Меморіалі памяті жертв Голодомору в Києві.

«33 хвилини» — акція, що започаткована для вшанування жертв Голодомору та посилення уваги суспільства до злочинів тоталітарної системи. Кожні вихідні в українських містах впродовж 33 хвилин зачитувалися імена знищених Голодомором земляків та свідчення очевидців трагедії.

Ще одним кроком для вшанування жертв цих трагічних подій є Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. Вона складається з 18 регіональних томів та єдиного зведеного тому.

Четверта субота листопаду офіційно вважається Днем пам’яті жертв Голодомору. По всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку в своєму вікні.

Кожен прожитий день, кожне «вчора» — це вже історія. І, можливо, ви не будете пам’ятати хто був гетьманом Правобережної  України  в 1663 році, чи  коли відбулося Буковинське віче. Але той біль, що відчув наш народ, українська земля не забуває і сьогодні. Не повинні забувати цього й ми!

У давні  часи історію відображали  в літописах, та жоден літописець не зміг би передати на словах весь жах та страждання,  які пережив наш народ  в роки Голодомору.

У ті жахливі часи сталінського терору кожен прожитий день був подвигом. Але   побачений світанок не втілював надії. Сонце не зігрівало голодних очей, та голих,  холодних,  обідраних душ.

Так. Безжалісні кати  спромоглися влаштувати українцям урочисті бенкети, коли матері у безвиході та на грані божевілля задля порятунку ще живих дітей змушені були йти на крайнощі, внаслідок чого в історії  маємо страшні чорні плями канібалізму.

Загинули мільйони! І пафос тут ні до чого. Ці роки повинні  вкарбуватись у свідомості  кожного. Надзвичайно мальовничі картини смерті, все-таки вона старалась, маємо пам’ятати!

…Із тридцять третім голим роком,

Голодно-голим та німим,

Та тричі пухлим. Хай би з ним

Поїли б кору і комору,

Траву і шкуру, цвіль і міль,

Та мерли б жовті, як з похміль,

Без трун понесені із двору.

Нізащо. Просто. Без вини.

Андрій Малишко

Або ось цей:

Тридцять третій – страшне слово, у Смерті на возі

Лежать гори тіл опухших й маки при дорозі.

Помолись за них, дитино! Подаруй надію -

Що вони воскреснуть з мертвих в Пасхальну Неділю.

Автор Невідомий


Олена Щур
18 років ‚ЧНУ ім. Ю.Федьковича

Вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–1933 років є невід’ємною складовою життя сучасного українця. Адже, хто знає свою історію, той має право на світле майбуття, та щасливе життя.

Якщо ми будемо пам’ятати героїчне минуле наших предків, то із вдвічі більшою наснагою будемо прикладати зусилля для успішного розвитку української держави.

Ірина Матійчук
19 років, ЛНУ ім.  І.Франка

Радянська влада цілеспрямовано знищувала український народ найжорстокішими і найжахливішими способами. Європа і весь світ мають визнати їх дії геноцидом української нації.

Олександр Павлуцький
16 років, БДФА

Антуан Де Сент Екзюпері казав: «Той, хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього». Я вважаю, що моє покоління просто не має права забувати ті жахливі моменти, що пережили батьки наших батьків. Голодомор 32–33 років був справжнім випробуванням для українського народу, і на жаль, не у всіх вистачило сил пройти його. Людей, що мусили відчути ті жорстокі катування, залишилось небагато, і ми забов’язані піклуватись про них. Своїм ставленням до майбутнього, та серйозністю намірів, ми повинні довести, що український народ не дарма пройшов пекло 32–33 років. втративши безліч ненароджених геніїв.

Денис Лазаренко
23 роки, ЧНУ ім. Ю. Федьковича

Це злочин проти людей України. Вигадка, своєрідне «покарання» через відмову від добровільної колективізації. Це кошмар, який мав нещастя справдитись.

Надія ПЕНДЮР

Ольга ФЕДОРУЦА

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

5,705 Spam Comments Blocked so far by Spam Free Wordpress

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>