Кваліфікований спеціаліст?

«Кваліфікований спеціаліст»! А ви, навчаючись в університеті, хочете стати кваліфікованим не тільки на папері? Де межа між кваліфікацією на папері і кваліфікацією особистості? Теми, на мою думку, дуже актуальні…Але попри все дуже індивідуальні… Мета моєї статті – наштовхнути на роздуми про речі, які знаходяться під носом, але пахнуть для кожного порізному…

 

Твоя оцінка!

«Українська» Болонська система заставить плакати і студента, і викладача, і маму, і тата, і, навіть, сусіда… Оцінки. Ми вчимось, чи ганяємось за оцінками? Впевнена, кожен студент стикався з проблемою об’єктивного оцінювання. Хтось змирився, хтось бунтує, а хтось в цей час шукає «цікавіших» шляхів до омріяної оцінки… Але питання в тому, чи впливає оцінка на кваліфікацію у широкому значенні? Чи не приділяємо ми цьому занадто велику увагу, забуваючи про людський фактор (мабуть, кожен рано
чи пізно переживає «неполадки» у колективі через оцінку, чи то свою, чи колеги) і , звичайно, про професійність. Залишу тему оцінок для ваших роздумів (чи совісті), оскільки моя думка про оцінювання буде дуже суб’єктивною…

Головне, щоб поза межами навчального процесу ми забували про деякі критерії оцінювання. Стереотипи, чутки — суб’єктивні чинники, які так часто затуманюють розуміння справді важливого. Як і на парах, часто в житті ми намагаємось відповідати певним стандартам, критеріям, щоб отримати найвищу оцінку. Знову ж таки забуваючи, що людиною чи повноцінною особистістю ми стаємо не завдяки чужим оцінкам, а об’єктивній оцінці себе.

У кожного свої критерії оцінювання, чи то викладач, чи батьки, чи сусід в кімнаті. Визначившись з пріоритетами, не боятимемось, що пога-но оцінять, а прагнутимемо кращої оцінки від життя!

 

Зазубрив, здав, за-
був…

І що означає вчитись? Зубрити предмет, чи збагачуватись іншими шляхами? Тут, як завжди, питання надто абстрактні, щоб однозначно відповісти. Викладачі наполягають на тому, що їх предмет найважливіший, найцікавіший і найпотрібніший. Можливо… Але для кого?

Ваше право обирати, що потрібно. З іншого боку, навчальна програма – теж не іграшки…

Знову ж таки, головне, мабуть, те, як вміння та знання застосовувати. В житті, я впевнена, не пройде «забути», от де потрібно проявити і пам’ять, і логіку, і все, що «зубрив»…

 

Друга, третя… освіта

Я-філолог. Обирала свідомо. І обрала б ще раз. Але це ніяк не впливає на те, що хочу бути політологом, психологом, а буду економістом…  І таких як я багато. В чому проблема того, що студент обирає ще одну (або й не одну) спеціальність — досліджувати не нам. Але кожен з нас все-таки повинен відповісти самому собі: яка серед усіх – моє хобі, яка – майбутня робота, а яка – справжнє покликання. І невідомо, що краще: щоб ці аспекти збігались в одній спеціальності, чи розбігались урізні боки…

У наступних номерах «NewФорматів» ми спробуємо підійти все-таки практичніше до цих та інших питань, які турбують кожного свідомого студента. А вам порада: задавати собі питання потрібно завжди! Навіть якщо відповідь шукатимете довго, навіть якщо відповідь виявиться правильною тільки для вас.

Оксана ЦІПЛІЦЬКА

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

5,698 Spam Comments Blocked so far by Spam Free Wordpress

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>