Пустеля (Уляна Меленко)

Вона з’являється щоночі

В моїх німих забутих снах.

Її сумні великі очі

Блокують подих, гасять страх.

У ній звучить покірна тиша,

Безмежний простір самоти.

Її краса така велична-

Полонить раз і назавжди.

 

Сковали рухи її чари,

І спека випила до дна

Життєві сили і наснагу,

Які дають мені життя.

Перебуваю під гіпнозом

У золотих пісках надій,

Тримає серце у тривозі

Пустеля їз розбитих мрій.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

5,608 Spam Comments Blocked so far by Spam Free Wordpress

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>