Остання осінь (Віка Бодніцька)

Приносить в душу осінню тугу

Пожовкле листя, що пада під ноги.

Такою як була – більше не буду,

Та душа так просить тепла ще трохи.

 

Тебе у снах побачу ще багато раз

Та й у житті являєшся ти часто.

Яким відчутним видався контраст

Між просто літом й нашим літом щастя.

 

Та все в цім світі має свій кінець.

Не мій закон такий і не моє бажання.

Не оспіває нас ніколи вже співець

І не складуть про нас історію кохання.

 

Підходить до свого завершення пора,

Що у народі  золотою називають

Тобі, напевне, теж за нею йти пора…

Тебе, здається, там уже чекають.

 

А серце… Своє серце я залишу тут,

Де відбулося оте наше розставання…

І хоч десь там, у грудях, я ще чую звук…

Та закінчилась осінь. Наша перша і остання…

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

5,698 Spam Comments Blocked so far by Spam Free Wordpress

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>