Архів: Березень 2013

Формат місяця

Студентський медіа-центр лише нещодавно розпочав свою роботу як цілісна структура. Одним із перших запланованих проектів став конкурс «Формат місяця», де талановита молодь мала можливість продемонструвати свою творчість, та перший спецвипуск «NewФорматів» «Говорить студент» — обіцяємо вас здивувати…

Ідея літературного конкурсу виникла давно. У редакцію «NewФорматів» часто приходять чи пишуть студенти, які хочуть поділитися творчістю, талантом, але не в публіцистиці, а у поезії. От ми й вирішили провести конкурс. Справа навіть не в тому, щоб визначити кращих. Мабуть, всі погодяться з тим, що у літературі смаки збігаються дуже рідко.
Основною метою конкурсу було дозволити студенту показати свої твори загалу, не боячись, що його осудять. Ми раді з того, що таких сміливців виявилось чимало. Навіть після конкурсу нам продовжують писати.

За ідеєю конкурсу послідувала ідея першого спецвипуску «NewФорматів» «Говорить студент», темою, якого стала студентська література. Майже кожен в юності пише
вірші. Досконалість творів не така важлива, коли йдеться про почуття. Проте все велике починається з малого. Ми говоритимемо про молодіжну літературу, про сучасний літературний процес, фактори впливу на її формування, а також проблеми, що цікавлять молодь та впливають на формування її світогляду.

Переможцем конкурсу стала Анастасія Красиловська, друге місце посів Ілля Парпауц, третє місце розділили Ольга Вікірюк та Олеся Глібка

Харчування студентів

Профспілка студентів представляє вашій увазі короткі результати перевірки закладу харчування корпусу №4.
Приймаються доповнення, пишіть у коментарях.
На основі цієї інформації та ваших зауважень буде складено лист-звернення до орендаря їдальні із вимогою усунути вказані недоліки у роботі закладу харчування.

УВАГА!

28 березня у Мармуровій залі ЧНУ відбудеться Конференція трудового колективу, на якій одним із питань порядку денного буде прийняття Колективного договору на 2013–2015 рр. Профспілка студентів пропонує внесення доповнень до Колективного договору щодо забезпечення соціально-економічних прав студентів.
Ваші пропозиції та зауваження приймаються до 22.03.2013 р.

NEWФОРМАТІВ №3">СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА ВІД NEWФОРМАТІВ №3

Минулого місяця “NewФормати” представили нову соціальну рекламу. Цього разу вона торкнулась наболілої теми абортів.
Нас приємно вразила реакція дівчат — соціальних педагогів ЧНУ Христини Залевської, Маргарити Глазер, Анастасії Ісак та Христини Поважної, які поділились з нами своїми соціальними рекламами. Дякуємо, адже справа не в професійності реклами, а в думці, яку вона несе!
Пишіть нам! Присилайте свої ідеї, діліться роботами! Ми обов’язково відповімо і допоможемо донести Вашу думку ширшим колам.

Людина слова

Пам’ятаю, як, вивчаючи у школі українську мову, наші уроки часто відбувались в кабінеті, де над дошкою великими літерами красувався вислів Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив». Звичайно, ми, восьмикласники, не надавали тоді цим словам якогось великого значення, проте зміст, який вклав у них давньогрецький мислитель, залишився в пам’яті до сьогодні. В студентські роки справді починаєш розуміти цю істину, адже мистецтво говорити і, що важливо, переконувати, є ключем до успіху в подальшому житті. Особливо, якщо ти гуманітарій.

Проте абсолютно не важливо, які саме науки опановуєте — гуманітарні чи природничі, ставите експерименти чи досліджуєте політичні процеси, думаєте мовою Паскаль чи мовою Байрона і Бернса — уміння переконливо висловитися потрібне завжди і всюди!

Тому на підмогу тут прийде універсальне для всіх галузей і наук мистецтво — ораторство, або мистецтво красномовності.

Історія ораторства пережила не одне століття і навіть не одну еру, а головне — ніхто ніколи не намагався применшити цінність чи якось викривити факти, пов’язані з нею.
Ораторство в історії теж завжди займало чільне місце, адже лідери усіх часів і народів за допомогою слова вершили долі цілих поколінь, адже володіли навичками говорити так, щоб переконати супротивника. Гортаючи сторінки історії ХХ століття, не буду приводити відомі всім приклади світових вождів, лідерів тоталітарних країн, проте згадаю не менш відому історичну постать, котрій, в силу сімейних та історичних обставин, судилося навчитися цьому мистецтву, щоб врятувати свою імперію від краху. Мова йде про Георга VI, батька англійської королеви Єлизавети ІІ, в якого були проблеми з дикцією. Фінал цієї історії — відомий, а її подробиці можна побачити в оскароносному фільмі «Король говорить».

Все можуть королі… Студенти теж! Як повинен говорити студент, щоб його почули? Зрозуміло, не всі можуть взяти уроки акторської майстерності, але з театральних виступів приклад взяти слід. Варто також поспостерігати за теледикторами, їх постановкою голосу, інтонаціями та диханням. У мережі можна знайти чимало майстер-класів, де досвідчені оратори діляться досвідом і дають практичні поради. Ще одна важлива порада: попросіть, щоб за вами під час відповіді хтось спостерігав. Збоку краще вкажуть на ваші недоліки: і над чим попрацювати скажуть, і сильні сторони підкреслять. Золоте правило оратора — постійна практика. В університеті, на ток-шоу чи у Верховній Раді.

Так, студентам на семінарах, як ведучим і Президенту, ще не дозволили користуватисьтелесуфлером, але нам цього не потрібно, адже справжній винахідливий студент краще Президента знайде відповідь на будь-яке каверзне запитання!

Юлія ФЕДУНЯК

Гайдамаки у Чернівцях

Запальні українські фольк-ритми та особлива музика у сучасному виконанні — все це, безліч драйву та позитиву подарували чернівчанам «Гайдамаки», що нещодавно завітали у наше місто.

Лідер «Гайдамаків» Олександр Ярмола розповів про зміни в складі гурту, про дух патріотизму в українцях, а також про вихід свіжого кліпу «Передзвони мені пізніше» та нового альбому під назвою «Годі спати!», який буде представлений широкому загалу в найближчому майбутньому.

Nф: Чим альбом «Годі спати!» відмінний від попереднього?
Г:Кожен альбом особливий по-своєму, але цей напевно тим, що записувався у новому складі. У 2012 році гурт поповнили молоді люди, творча енергія яких робить цей альбом свіжим. Над останньою платівкою ми працювали впродовж тривалого часу і залучали до співпраці музикантів з різних країн. Ними стали майстер горлового співу Альберт Тулезіна з Тули, а також наш друг Нелле Карайлич – колишній вокаліст сербського гурту «The No Smoking Orchestra». Запросили грати з нами й скрипаля Василя  Попадюка. На підтримку нового альбому цієї весни відбудеться тур, плануємо представити нові композиції і в Чернівцях у березні в пабі «Public».

Nф: За яким принципом ви обирали новий склад і в чому особливість нашого земляка-акордеоніста?
Г:Новий склад «Гайдамаків» мені дуже подобається, всі музиканти класні. Разом з новими людьми відбулися зміни і в нашій музиці – менше польки, з´явилася ліра. Щодо Дмитра Мотузки, то він, як для свого віку, є дуже мудрою людиною. Мені імпонує його майстерність, він є справжнім носієм культури, яку відшліфував у Київській музичній академії.

Nф: Як вважаєте, ваша слухачка аудиторія розширюється, чи це вже певне сформоване коло слухачів?
Г:Це залежить перш за все від того, наскільки якісними є наші пісні, а також, в певній мірі, від українського суспільства. Слухацька аудиторія збільшується, так з´явилася можливість популяризувати свою музику серед молоді в соціальних мережах, на фестивалях. Офіційні групи гурту можна знайти у Facebook та VK.

Nф:Ви багато гастролюєте світом. Які місця вам запам´яталися найбільше?
Г:Їх дуже багато, важко й сказати. Ми побували в багатьох країнах і враження різні від кожної з них.

Nф:Як ви оцінюєте дух патріотизму наших співвідчизників?
Г:Зважаючи на теперішню ситуацію з владою, він піднявся. Але був і момент розчарування декілька років назад.

Nф: Як ви гадаєте, яким буде 2013 рік для «Гайдамаків»?
Г:Перш за все це вихід нового альбому та тур у його підтримку, також участь в різноманітних фестивалях.

Анна БАБІЙЧУК

Інтернет-холера

Інтеренет-толерантність, інтернет-культура, інтернет… Старше покоління звинувачує нас у залежності від віртуального світу, неспроможності самостійної думки і агресивності через цілодобове перебування у ВК… Ми захищаємо себе, пояснюючи все це технологічним прогресом, а у відповідь звинувачуємо поборників мережі у недалекоглядності та консерватизмі, але чи це не є тими самими признаками інтернет-холери?

«Привіт, вибачте, будь ласка»… Так, я говоритиму про часту відсутність таких всім зрозумілих слів у мережі. Намагаюсь відповідати вимогам часу, тому використовую всі блага інтернет-простору, отже проводжу там достатньо і робочого, і особистого часу. Час від часу отримую меседжі з запитаннями від студентів (переважно я рада їм, тому що активність і допитливість завжди будуть серед тих рис, які я поважаю), проте, як не шкода це визнавати, часто ці риси перекреслюються безкультур’ям. Вибачте за грубість, але саме безкультур’ям. Виникає запитання: на прості слова ввічливості не вистачає часу, бажання, чи… я не знаю. Вагаюсь.

Про «спілкування» у групах соціальних мереж соромно навіть згадувати. Невже вас так вчили вести дискусії? Якось прочитала статтю одного російського вченого, який стверджує, що створені спеціальні угрупування, які навмисне через інтернет намагаються знищити, цитую: «залишки національних культур». Не знаю, чи це правда, але якщо такі угрупування й існували б, то їм не потрібно було б особливо напружуватись, щоб досягти своєї мети. Ми їм в цьому допомагаємо кожен день, кожної години і хвилини.

Крадіжки і шахрайство вже давно стали буденністю у мережі. Сама неодноразово ставала жертвою. Але завжди є виправдання в «інтернет-злодія» (впевнена, що користувачі соціальної мережі дуже правильно витлумачать цю характеристику): це віртуально, не по-справжньому, факт злочину ніби й відсутній, але… точно зачепив совість, культуру, усвідомлення правильного і недоброго…

Невже ви не помітили, як у наше життя (зараз мова піде про реальне) вливаються інтеренет-фрази, інтернет-герої?..

Зізнаюсь: мені важко відмовитись від інтернету. Не знаю, чи це залежність, але точно можу назвати багато її переваг, як і ви. Знайомства через інтернет, інтернет-аукціони, інтернет-товари (впевнена, що у вашій голові перелік продовжився)… — це все дуже добре, але не забуваймо, що реальні людські емоції і почуття ніхто не скасовував, що запилена на полиці класика дасть нам більше, ніж інтернет-статус, а культура і виховання повинні служити нам і в повсякденному житті, і в мережі.

Оксана ЦІПЛІЦЬКА

Кваліфікований спеціаліст?

«Кваліфікований спеціаліст»! А ви, навчаючись в університеті, хочете стати кваліфікованим не тільки на папері? Де межа між кваліфікацією на папері і кваліфікацією особистості? Теми, на мою думку, дуже актуальні…Але попри все дуже індивідуальні… Мета моєї статті – наштовхнути на роздуми про речі, які знаходяться під носом, але пахнуть для кожного порізному…

 

Твоя оцінка!

«Українська» Болонська система заставить плакати і студента, і викладача, і маму, і тата, і, навіть, сусіда… Оцінки. Ми вчимось, чи ганяємось за оцінками? Впевнена, кожен студент стикався з проблемою об’єктивного оцінювання. Хтось змирився, хтось бунтує, а хтось в цей час шукає «цікавіших» шляхів до омріяної оцінки… Але питання в тому, чи впливає оцінка на кваліфікацію у широкому значенні? Чи не приділяємо ми цьому занадто велику увагу, забуваючи про людський фактор (мабуть, кожен рано
чи пізно переживає «неполадки» у колективі через оцінку, чи то свою, чи колеги) і , звичайно, про професійність. Залишу тему оцінок для ваших роздумів (чи совісті), оскільки моя думка про оцінювання буде дуже суб’єктивною…

Головне, щоб поза межами навчального процесу ми забували про деякі критерії оцінювання. Стереотипи, чутки — суб’єктивні чинники, які так часто затуманюють розуміння справді важливого. Як і на парах, часто в житті ми намагаємось відповідати певним стандартам, критеріям, щоб отримати найвищу оцінку. Знову ж таки забуваючи, що людиною чи повноцінною особистістю ми стаємо не завдяки чужим оцінкам, а об’єктивній оцінці себе.

У кожного свої критерії оцінювання, чи то викладач, чи батьки, чи сусід в кімнаті. Визначившись з пріоритетами, не боятимемось, що пога-но оцінять, а прагнутимемо кращої оцінки від життя!

 

Зазубрив, здав, за-
був…

І що означає вчитись? Зубрити предмет, чи збагачуватись іншими шляхами? Тут, як завжди, питання надто абстрактні, щоб однозначно відповісти. Викладачі наполягають на тому, що їх предмет найважливіший, найцікавіший і найпотрібніший. Можливо… Але для кого?

Ваше право обирати, що потрібно. З іншого боку, навчальна програма – теж не іграшки…

Знову ж таки, головне, мабуть, те, як вміння та знання застосовувати. В житті, я впевнена, не пройде «забути», от де потрібно проявити і пам’ять, і логіку, і все, що «зубрив»…

 

Друга, третя… освіта

Я-філолог. Обирала свідомо. І обрала б ще раз. Але це ніяк не впливає на те, що хочу бути політологом, психологом, а буду економістом…  І таких як я багато. В чому проблема того, що студент обирає ще одну (або й не одну) спеціальність — досліджувати не нам. Але кожен з нас все-таки повинен відповісти самому собі: яка серед усіх – моє хобі, яка – майбутня робота, а яка – справжнє покликання. І невідомо, що краще: щоб ці аспекти збігались в одній спеціальності, чи розбігались урізні боки…

У наступних номерах «NewФорматів» ми спробуємо підійти все-таки практичніше до цих та інших питань, які турбують кожного свідомого студента. А вам порада: задавати собі питання потрібно завжди! Навіть якщо відповідь шукатимете довго, навіть якщо відповідь виявиться правильною тільки для вас.

Оксана ЦІПЛІЦЬКА

Рівняйся на кращого, завтра ним станеш!

У рубриці «Персона в об’єктиві» вже побувало чимало кращих, сильніших, авторитетніших і талановитіших…
Не можемо не згадати про Василя Олексюка. Студент, який досягнув вже більше статусів, нагород, висот, ніж
багато тих, на кого рівняються. Василь продовжує дивувати і не збирається зупинятись на досягнутому.

Продовжуємо знайомити вас з активними і талановитими студентами нашого університету. Василь Олексюк – аспірант економічного факультету ЧНУ. Цей хлопець вже має певні досягнення в науці та громадському житті. На цьому зупинятися він не збирається.
Василь з 2 курсу займається громадськими обов’язками та бере участь у студентському самоврядуванні. Почалось все з того, що його обрали головою студради економічного факультету. «Для мене це було несподівано, бо я не прагнув цього. Проте, коли я зрозумів, що на цій посаді можу покращити умови студентського проживання в гуртожитках, я став наполегливо працювати», — розповідає Василь. Праця хлопця не була марною: покращились умови душових кабінок, було організовано ремонт на кухні, обладнано кімнату відпочин та, найголовніше, проведено інтернет.

«На даний момент студенти скаржаться на часту відсутність інтернету в гуртожитках. Університет виграв грант на проведення потужної мережі інтернету. Гадаю, проблема, власне, у самоврядуванні», — вважає Василь. Згодом він став очолювати комітет Рад Студмістечка.  Активно працюючи в студентському самоврядуванні, Василь Олексюк переміг вибори і став головою студентського парламенту. А далі почалося: обов’язки, відповідальність, перевантажені студентські будні.

Василь потрапив в українську асоціацію студентського самоврядування. Був делегований на конференцію як член цієї організації. Брав участь в установчій конференції у національному студентському союзі ( НСС). Виконував там контрольно-ревізійну функцію. Згодом був обраний віце-президентом НСС. Їздив до Варшави на семінари щодо студентського самоврядування.

На 135-річницю ЧНУ за активну, наполегливу працю та старанне виконання громадських доручень Василь Олексюк був нагороджений годинником від прем’єр-міністра України. «Ця нагорода означає, що мої студентські роки не пройшли марно. Я намагався використати свій час максимально».

На даний момент найважливішим для хлопця є написання та захист кандидатської дисертації. Василь не планував займатись наукою чи викладацькою діяльністю, але в його житті випадково склалось саме так. Під час навчання він брав участь у наукових конференціях, писав тези та наукові статті. Зараз має 10 наукових публікацій. Навчаючись на своєму факультеті, Василь був активним учасником студентського економічного товариства. Він зі своєю командою організовував семінари,
на яких вчили поєднувати економічну теорію та практику.

Василь згідний бути викладачем, проте не хоче на цьому зупинятися. Хлопець прагне поєднувати викладацьку діяльність з роботою у сфері бізнесу. Економічна теорія є базовою, тому, отримавши її, хлопець прагне реалізувати свої знання на практиці. Ще йому подобається політика. Як варіант, він хотів би реалізувати себе у цій сфері. Зараз він помічник-консультант депутата Чернівецької міської ради. Зважаючи на його потенціал та
наполегливість, не має сумнівів у тому, що в нього все вийде.

Катерина СЕРБІН