Архів: Грудень 2012

Проходять дні, минають ночі… (Олеся Глібка)

Проходять дні, минають ночі…
Невпинний плин життя іде.
Прекрасне й Горе бачать очі,
А серце кров штовха, і все.

Не знаю болі і тривоги,
Не відчуваю суму я.
Тільки свобода і самотність,
Жорстокість власного ім’я.

Душа черства і серце рване.
Морозність в погляді моїм.
Хочу назад. В минуле п’яне.
Хочу тепла в серці твоїм…

Практика 2012 (Олеся Глібка)

За вікном автубуса минали милі.
В Макарівці живемо в даний час.
Природа-Мати і дністрові хвилі…
Ландшафтна еко-практика зустріла нас!

Природи краєвиди гріють око…
І манить в даль ця велич гір!
Хоч атмосфера пахне вогко -
Ця гамма хмар милує зір.

А група в дружності щебече,
І линуть пісні звідусіль!..
В віконце кухні заглядає вечір
Співа дощем вже колискову гір.

Пора вже спати, втома кличе
У місто мрій й солодких снів!
Річковий вітер щиро зиче
Наснаги, сил, яскравих відчуттів!

А сил чималенько й багато
Втекло на практику у нас:
Русалочкою плавать вправно,
На спів і корчення гримас!

На збір рослин і проб водиці,
На БееСКа та різні ДееЛС
І на шалені танці й вечорниці!
Та витвори цікавинок, чудес!

Гербарій вивчити старанно!
І чергувати — смачно готувать.
Зарядку енергійно робить рано.
І пісеньок улюблених співать!

Час практики пролинув непомітно.
Цікавих вражень купка нагреблась.
Здружилися ще більше ми. Помітно,
Як хочеться в Макарівку, й не раз!

Помста (Олеся Глібка)

Здираю з себе плоть до крові.

Кричу у прірву забуття!

Іду до пекла проти волі,

Залишившись без каяття.

Холодне сонце обпікає.

Планети вряд стражами ждуть.

Людська надія помирає -

Смертельні вісники ідуть…

Цікавість, жадність вдовольняти…

Кінечний відлік старт почав.

Земля втомилася страждати.

Фатальній помсті час настав…

Пелюстки троянди (Олеся Глібка)

Криваві пелюстки троянди…

Сильніше все в руках стискаю.

Тендітні пелюстки троянди…

Тебе я з болем відпускаю.

 

Та, серце б’є сполохано об груди.

І котяться сльозами почуття.

Сильніш тебе кохати інша буде.

А я тихенько піду в забуття.

 

Я дякую тобі за дні чудові.

За теплий присмак ніжності в очах.

За промінь сонечка у себе на долоні.

За хвильки щастя і мрійливість в небесах.

 

Тендітні пелюстки троянди…

Душевний біль так жадібно ковтаю.

Криваві пелюстки троянди…

Тебе я з диким болем відпускаю.

Не треба нашатиру (Олеся Глібка)

Прошу, не треба нашатиру!
Хай без свідомості лежить
Моя душа, облиште хвору.
А хлором стіни всі протріть!

Всі поручні та всі сходинки!
Зітріть із пам”яті ті дні,
Коли спішила, без зупинки,
До них торкнутися не в сні.

Протріть добряче струни спиртом.
Ці струни в голові моїй.
І все замажте ніжно миртом.
Сульфатом вбийте крихти мрій.

Алкіламонійхлор розтане,
Втечуть із ПАРом ці думки.
І спогади у Лету кануть
У щобуденній метушні…

Та прошу я — протріть всі стіни!
І поручні, і сходи ці!
Хай хлор уб’є химерні тіні…
Й тебе відбитки на лиці.

Моїм ім’ям (Олеся Глібка)

Моїм ім’ям Її ти називав.

З моїм ім’ям, у мріях, вона жила.

Мене ж ти рясно ображав,

Чекаючи Її у моїх жилах.

 

Вона завжди прекрасна і ясна,

Розпусна, добра та смиренна,

Невинна, хитра, ніжна, жіночна,

Рішуча, вірна, небуденна.

 

Моїм ім’ям Її ти називав!

На самоті лишався з Нею…

Мені не раз ти докоряв,

Що я не завше можу бути Нею!..

 

Вона — лиш ідол, плід твоїх думок.

Вона — незрима і така химерна.

Без твоїх дум Вона не ступить крок.

Вона — ілюзія твоя майстерна!..

 

Ім’ям моїм Її ти називав!

В твоїй уяві Вона жила!

Її ти з мене малював!!!

Вона — не я! Вона б не полюбила…

Маленька подорож (Олеся Глібка)

Веселощі, горілочка, пісні…
Смачні сосисочки пекуться на вогні.
Велика група дружно зібралась.
Цікава практика очікувала нас!
Життя гірське обійми простягло,
На цю історію чекали ми давно.
Ось жвава річка, стежечка, місток -
Без руки друга і не ступиш крок.
Красиві фації природа створила,
Для нас секрети деякі відкрила.
Бурхливі хвилі, сонця промінці,
Міжгірний вітер — пензлі для Землі.
Природа-Матінка художниця ще та!
Для нас, людей, уся отця краса!
Роботу Матері шануйте, бережіть,
Лісочки юні в спокої лишіть.
Кришталь води, природна чистота…
Природнє лоно — таїна життя!..
Цікавих вражень купка нагреблась…
Маленьку подорож згадаєм ще не раз!
Хоч дощик плани трішки зіпсував,
Емоції море ще й подарував!
Та дуже вдячні ми керівникам!
Красу життя Ви показали нам!..

Йду дорогою нічною (Олеся Глібка)

Йду дорогою нічною

По стежках календаря.

І самотність йде зі мною.

Тихо тягнеться буття…

 

Ніч пройде… Наступить ранок -

Сонця промінь упаде.

Вийду вільна на світанок

По щоці сльоза тече…

 

Тихо-тихо день минає,

Суму, радості — нема!..

Шлях життя оберігає

Мого серця пустота…

 

Та глухі удари серця

Пам’ятають ті часи…

Коли вальсом… пульсом б’ється!

Коли був зі мною ти!

 

Час пройшов, не озирнувся.

Розлучили нас шляхи…

Та в душі запам’ятався

Дотик ніжної руки…

Весна (Олеся Глібка)

Весна. Болото. Сніг. Дощі.

Самотня пташка.

Неспокій в душі.

Тремтять під вітром

Клапті думок…

Не хочу чекати!

Зроби перший крок!!!

Сіріє небо…

Машини шумлять.

Все те, що було

Не вернеться назад.

Болючі крики.

Сльоза по щоці.

Мрійливі муки

Потопа в небутті…

Бути з Тобою (Олеся Глібка)

А я рахую променями щастя…
Твоє тепло крізь пальці пропускаючи,
У мрії кольорові поринаючи
Так ніжно доторкаючись зап’ястя.

А я вдихаю ароматну каву,
І це повітря, наче, з медом зв’язане…
В житті у нас все хитро так пов’язане!
Люблю я нашу осінь золотаву!..

А я чекаю зустрічі і знову
Твоїх обіймів і цілунків жадібних,
Твоїх очей закоханих та лагідних
Я вірю у історію казкову.