Рубрика: Персона в об’єктиві

Рівняйся на кращого, завтра ним станеш!

У рубриці «Персона в об’єктиві» вже побувало чимало кращих, сильніших, авторитетніших і талановитіших…
Не можемо не згадати про Василя Олексюка. Студент, який досягнув вже більше статусів, нагород, висот, ніж
багато тих, на кого рівняються. Василь продовжує дивувати і не збирається зупинятись на досягнутому.

Продовжуємо знайомити вас з активними і талановитими студентами нашого університету. Василь Олексюк – аспірант економічного факультету ЧНУ. Цей хлопець вже має певні досягнення в науці та громадському житті. На цьому зупинятися він не збирається.
Василь з 2 курсу займається громадськими обов’язками та бере участь у студентському самоврядуванні. Почалось все з того, що його обрали головою студради економічного факультету. «Для мене це було несподівано, бо я не прагнув цього. Проте, коли я зрозумів, що на цій посаді можу покращити умови студентського проживання в гуртожитках, я став наполегливо працювати», — розповідає Василь. Праця хлопця не була марною: покращились умови душових кабінок, було організовано ремонт на кухні, обладнано кімнату відпочин та, найголовніше, проведено інтернет.

«На даний момент студенти скаржаться на часту відсутність інтернету в гуртожитках. Університет виграв грант на проведення потужної мережі інтернету. Гадаю, проблема, власне, у самоврядуванні», — вважає Василь. Згодом він став очолювати комітет Рад Студмістечка.  Активно працюючи в студентському самоврядуванні, Василь Олексюк переміг вибори і став головою студентського парламенту. А далі почалося: обов’язки, відповідальність, перевантажені студентські будні.

Василь потрапив в українську асоціацію студентського самоврядування. Був делегований на конференцію як член цієї організації. Брав участь в установчій конференції у національному студентському союзі ( НСС). Виконував там контрольно-ревізійну функцію. Згодом був обраний віце-президентом НСС. Їздив до Варшави на семінари щодо студентського самоврядування.

На 135-річницю ЧНУ за активну, наполегливу працю та старанне виконання громадських доручень Василь Олексюк був нагороджений годинником від прем’єр-міністра України. «Ця нагорода означає, що мої студентські роки не пройшли марно. Я намагався використати свій час максимально».

На даний момент найважливішим для хлопця є написання та захист кандидатської дисертації. Василь не планував займатись наукою чи викладацькою діяльністю, але в його житті випадково склалось саме так. Під час навчання він брав участь у наукових конференціях, писав тези та наукові статті. Зараз має 10 наукових публікацій. Навчаючись на своєму факультеті, Василь був активним учасником студентського економічного товариства. Він зі своєю командою організовував семінари,
на яких вчили поєднувати економічну теорію та практику.

Василь згідний бути викладачем, проте не хоче на цьому зупинятися. Хлопець прагне поєднувати викладацьку діяльність з роботою у сфері бізнесу. Економічна теорія є базовою, тому, отримавши її, хлопець прагне реалізувати свої знання на практиці. Ще йому подобається політика. Як варіант, він хотів би реалізувати себе у цій сфері. Зараз він помічник-консультант депутата Чернівецької міської ради. Зважаючи на його потенціал та
наполегливість, не має сумнівів у тому, що в нього все вийде.

Катерина СЕРБІН

Лідерство в усьому

Як нелегко в наш час поєднувати навчання, особисте життя і роботу. У нашої героїні і навчання на відмінно, і особисте життя в порядку, і робота за спеціальністю…
Своїми секретами Ірина Кіндзерська ділиться з NewФорматами!

З шкільних років Ірина займалась астрономією, навчалась у Малій Академії Наук України у секції астрономії. Це дозволило їй з ранніх років здобути навички у дослідженні певних проблем і в написанні наукових робіт. Завдяки наполегливості та підтримці свого наставника – Копотієнка Володимира Олександровича їй вдалось зайняти призові місця на всеукраїнських конкурсах та Колоквіумах у Києві та Ужгороді, перемагати у міських та обласних конкурсах юних науковців. Перед нею відкрилась можливість навчатись на фізичному факультеті одного з київських вишів.

З часом дитячі мрії себе вичерпали, і дівчина відкрила для себе нові горизонти та вершини. Ірина вступила на економічний факультет ЧНУ. Провчившись 5 років на економфаці, про свій вибір не шкодує.Від початку навчання в університеті Ірина була старостою у своїй групі. Звикнути до студентського життя та навчання після лав школи було важко. «Мені допомагали старшокурсники. Я одразу з ними потоваришувала. Вони надавали мені потрібну інформацію та корисні поради. Це допомогло адаптуватись до статусу «студент». Всередині першого курсу Ірину Кіндзерську обрали головою профбюро економічного факультету. Працювала також в студентському парламенті. Дівчина розповідає про найбільш пам’ятні моменти своєї діяльності в Профспілці: «Найбільш запам’яталась організація конкурсу «Кращий студент/студентка року ЧНУ». З цим було багато клопотів. Також пам’ятаю перший аукціон, який ми проводили, організація першої студентської вечірки…

Найбільш приємний момент – поїздка в Умань з колегами». Дівчина з ностальгією розповідає про активістську діяльність: «У колективі були люди, з якими можна було поділитись своїми досягненнями. Тут завжди готові допомогти. Було багато позитивних моментів». В сучасній Україні розповсюджена проблема з працевлаштуванням. Багато студентів вважають, що свою професійну діяльність можна реалізувати тільки за кордоном. Навчаючись на спеціальності «фінанси і кредит», Ірина Кіндзерська переконана, що можна досягти успіхів у своїй сфері в Україні. «Моя спеціальність охоплює великий спектр послуг. Це не тільки робота в банках, як всі звикли думати. Можна займатись інвестиційними проектами, у страховій сфері, фінанси підприємств і багато іншого. Це велике поле роботи. Головне не те, скільки ти знаєш, а те, як ти вмієш використовувати ці знання».

NewФормати поцікавились у Ірини, як вона оцінює болонську систему в ЧНУ. Вона — дівчина жвава та весела, приємна співрозмовниця, тому підтримає будь-яку тему: Болонська система в ЧНУ логічно продумана та повинна сприяти якісному навчальному процесу для студентів. Проте має декілька промахів: перш за все не подобається система пропусків. Можливо, з роками ця система покращиться та вдосконалиться. На даний момент студентка поєднує навчання, роботу та особисте життя. Ірина працює за спеціальністю. Задля роботи змушена була перевестись на індивідуальне навчання, але на все дівчина виділяє час. «Мені важко було морально себе налаштувати на індивідуальне навчання. Я вмію розставляти пріоритети «потрібно» і «хочу». Робота мені заразпотрібна і навчанню вона незаважатиме. З чогось потрібно
починати». Щодо особистого життя, то Ірина зустріла кохану людину та будує з нею спільні плани на майбутнє. «Наданий момент в мене немає дилеми між роботою та сім’єю, тож я спокійно працюю та навчаюсь, а коли вона настане я вже орієнтуватимусь по ходу ситуації. Хоча сумніваюсь, що мені доведеться робити вибір – для моїх рідних важливе моє щастя, а щасливою у чотирьох стінах без активного спілкування я навряд чи буду».

Ірина за своїм характером є лідером. Прагнула в усьому бути найкращою: закінчила школу із золотою медаллю, відмінно навчається в університеті та отримала червоний диплом бакалавра. Ірина радить студентам впевнено йти до своєї мети, берегти справжніх друзів та не боятись перешкод.

Катерина СЕРБІН

Цілеспрямованість, розум і краса

Мова піде про студентку 5 курсу географічного факультету Надію Зелену. Ця дівчина неймовірно енергійна, активна та комунікабельна. На даний момент вона поєднує роботу, навчання, заняття танцями та активну діяльність у профспілці. Звідки Надія черпає стільки енергії та як все встигає? Цим та іншим вона поділилася з NewФорматами.

 Надія родом з Вінниці, проте обрала ЧНУ перш за все за його красу. Вступивши на географічний факультет, Надія не розчарувалась. «У нас дружній колектив. Мені подобаються доброзичливі люди, які тут працюють, почуваюсь ніби у великій дружній родині». Заочно студентка навчається на юридичному факультеті. Дві вищі освіти нікому не завадять.

Надія Зелена з першого курсу поринула в активне студентське життя. Була задіяна в профкомі, очолювала ревізійну комісію в профспілці, працювала в міському студентському парламенті. На 3 курсі її обрали головою профбюро. «Дякую профспілці за найкращі студентські роки. Саме тут я змогла реалізувати себе як особистість. Активна робота змусила мене повірити в свої сили».

Дівчина є членом Вченої ради факультету. Займається науковою діяльністю, приймає участь у студентських конференціях. Надія їздила на олімпіади в Тернопіль і Львів. Вона отримує іменну стипендію Верховної Ради.

Надія дуже любить подорожувати та влаштовувати екскурсії. Дівчина запрошувала профспілку до себе в гості у Вінницю, потім організувала студентам екскурсію в Умань. «Я запрошую всіх відвідати Вінницю. Нещодавно у нас встановили чудовий музичний фонтан під назвою «Рошен», який знаходиться на березі р. Південний Буг. У Вінниці є на що подивитися». Привітну Надію також запрошують друзі та знайомі в мальовничі міста України. «Майже кожних вихідних я подорожую. Не можу довго сидіти на місці. Я люблю активність».

Надія протягом довгого часу займається танцями, брала участь в конкурсі «Крок до зірок», захоплюється історією та книгами. «Я дуже люблю читати. Цьому заняттю приділяю майже весь свій вільний час. Особливо захоплююсь книгами з історії».

На даний момент дівчина поєднує роботу і навчання. Їй це добре вдається. Роботу вона знайшла за спеціальністю – інженер-землевпорядник. До того ж Надія займається організацією вечірок та культурних заходів. «На посвяту географічного факультету ми організовували чудову вечірку. А щодо культурних заходів, то найбльше мені
запам’яталась акція, яку ми проводили до дня вишиванки: пригощали українськими варениками всіх бажаючих. Було дуже смачно та весело».

Студентка ще не визначилась з планами на майбутнє: і робота її влаштовує, і Чернівці гарне місто, але завжди тягне до рідного дому. «Чернівці вражаюче місто, мені подобаються люди, які тут проживають, але своє майбутнє я бачу у Вінниці, адже там моя сім’я, яку я дуже люблю. Особливо у мене теплі стосунки з мамою. Це та людина, якою я захоплююсь, яка є для мене взірцем».

NewФормати поцікавились думкою Надії щодо мовного закону, який ввела діюча влада. Вдома дівчина розмовляє російською мовою, оскільки навчалась у російськомовному ліцеї, але вона проти другої державної мови. «Мені подобається російська мова, проте державна мова має бути одна. Ніхто ж не забороняє спілкуватися російською, але державні справи повинні вестись українською мовою». Завдяки активній праці, Надія має хороший результат: перспективна робота, іменна стипендія Верховної Ради, повага знайомих. З такої дівчини варто брати приклад.

Катерина СЕРБIН

Досягти мети – знати, чого хочеш!

 Знайомтесь, Тарас Лукінчук – студент, який у майбутньому планує зробити Україну ще більш мальовничим куточком для туристів. Справа добра - тримаємо за Тараса кулаки.

Тарас Лукінчук навчається на 4 курсі географічного факультету. « Я не вагався з вибором факультету. Мені завжди подобалась географія. Я полюбляю подорожувати, тому обрав професію пов’язану з цим». Навчання хлопцеві дається легко, оскільки
йому дуже подобається його спеціальність – менеджмент або управління відпочинком. Тарас хоче відродити туризм в Україні. він стверджує, що потенціал у нашої держави є, тому потрібно розвивати рекреаційну діяльність. Його план: влаштувати сільську зелену садибу. Тарас впевнений, що саме в сільській місцевості потрібно розвивати туризм. «Досить будувати багатоповерхові готелі та відкривати нові розважальні комплекси. людям необхідніший відпочинок на природі та чисте повітря». Хлопець дуже працює над бізнес-планом свого проекту. «Важко починати щось нове, але, якщо знаєш, чого хочеш, то частина роботи зроблена».

Активну діяльність у студентському житті Тарас Лукінчук розпочав на 3 курсі. його обрали головою студради географічного
факультету, згодом Тарас став очолювати комітетрад студмістечка. «Я не очікував, що мене оберуть на цю посаду. Спочатку
було важко виконувати обов’язки, але зараз починаю активно працювати для покращення студентського життя в гуртожитках». Тарас віднедавна очолює комітет рад студмістечка, проте вже допомагає у вирішенні основних проблем: на початку навчального року відбувалось поселення в гуртожитках. «Клопоту з цим було багато: треба вислухати прохання
та побажання кожного». Доводиться вирішувати побутові проблеми, планувати організацію студентського дозвілля. Перебуваючи на пості голови студради географічного факультету, Тарас планує полегшити побутове життя студентам гуртожитку №6. Перш за все необхідно покращити умови кімнати для навчання, замінити меблі в кімнаті відпочинку, встановити телевізор. Болюче питання – кухня. Для її ремонту необхідна велика сума коштів, а з цим завжди виникають проблеми. Тарас добре розуміє всі проблеми, адже сам проживає у студмістечку, тому обіцяє, що вже у цьому семестрі його роботу буде видно на прикладі гуртожитку №6.

Конфлікти в гуртожитку виникають переважно зі студентами та вахтером через недотримання комендантської години. Нещодавно вийшло положення, яке допомагає уникнути подібного конфлікту. Згідно цього положення студент має право прийти після 24.00 години, якщо у нього є заява з необхідним проханням та вагомі на те причини. Тарас запевняє студентів не боятися відстоювати свої права, але не забувати про обов’язки.

Захоплюється хлопець волейболом, проте через роботу в студентському самоврядуванні, а також насичену навчальну про- граму 4 курсу, часу на хоббі не вистачає. його улюблена справа – подорожі та спілкування з новими людьми. Почуття гумору допомагає хлопцеві з легкістю підходити до проблем.

Кожного року студенти геофаку їздять на туристичну практику за кордон. Цього літа Тарас мав змогу побувати у Польщі за такою програмою. впродовж дев’яти днів студенти географічного факультету подорожували містами Польщі. Тарас із захватом розповідає про враження від поїздки: « Надзвичайно гостинні люди проживають у Польщі. Найбільше мене вразила підготовка поляків до Євро-2012. Вони щиро турбуються про туристів, забезпечують їм найкращий відпочинок».
Тарас мав змогу порівняти систему польської освіти з українською. На географічному факультеті польського університету проводиться більше практичних занять, ніж теоретичних. У нас навпаки — більше теорії. «Мені більше подобається практика. Цікавіше ходити на екскурсії та створювати бізнес-плани, ніж слухати лекції», — розповідає Тарас. «Але з іншого боку наша система освіти надзвичайно розширює світогляд людини, а це знадобиться в будь-якій спеціальності». Хлопець був у захваті від
гуртожитків, у яких навчаються польські студенти і, звичайно, почерпнув дещо для своєї роботи з гуртожитками.

Катерина СЕРБІН

Спортивна витримка та юнацький інтузіазм

Ілля навчається на 5 курсі факультету фізичної культури та здоров’я. З шкільних років хлопець захоплювався спортом, тому, коли прийшов час вибору професії, він, не вагаючись, вирішив своє життя пов’язати зі спортом. За 5 років навчання в університеті Ілля активно брав участь в організаціях студентського самоврядування. Бути пасивним – не для нього. На даний момент він є головою студради факультету фізичної культури та здоров’я людини. Перебуваючи на посаді голови студради, він намагався покращувати умови проживання студентів у гуртожитку №2. Ілля  посприяв встановленню супутникового телебачення, акваріуму. За його ініціативою зроблено  єврокухню та новий душ. Тож не дивно, що гуртожиток №2 часто перемагає на конкурсі-огляді гуртожитків, який відбувається щовесни. Ілля Ткачук доклав багато зусиль для того, щоб студенти мали якісні умови для проживання та навчання. Цього року він допомагав з організацією проведення кубку студпрофкому.

«Праця в Профспілці мені подобається, оскільки я розумію, що можу допомагати робити студентське життя яскравішим». Він активно цікавиться університетським життям та вважає, що за 5 років навчання потрібно внести свою ідею для розвитку університету. Ілля цікавиться громадською діяльністю, соціальними організаціями, політикою. «Український народ хоче змінити умови для життя, але нічого для цього не робить. Я вважаю, що потрібно самому змінювати життя на краще, як своє, так і громадське. Починати можна з малих змін і поступово досягати мети. Ілля визначився з планами на майбутнє: закінчує університет і уже готовий працювати вчителем фізкультури у школі. Досвід роботи у нього вже є: Ілля недовгий час працював вчителем у Чернівецькій школі №11. «Мені подобається привчати дітей до спорту. З ними буває важко, але чітко вирішив, що це моє». Ілля вважає, що кар’єру потрібно робити поступово. Професія вчителя фізкультури – це хороший старт.

Робота у Профспілці та Студраді допомогла Іллі реалізувати себе, відкрила в ньому якості лідера. В подальшому він готовий працювати та реалізовувати свої плани. «Я реаліст. Я не чекаю, що хтось запропонує мені «золоті гори», а сам намагаюся досягати своєї мети.» Особлива його риса – продумувати кілька кроків наперед. До своїх обов’язків відноситься серйозно та відповідально. З таким хлопцем почуватиметься надійно кожна дівчина. Ілля обрав уже ту єдину, з якою готовий прожити все життя. У квітні цього року зіграв весілля. На запитання, що для нього є важливішим: кар’єра чи сім’я, він не вагаючись відповідає, що сім’я. Його життєве кредо: «Тільки вперед!» «Успіх – це рух від невдач до невдач без втрати ентузіазму. Тільки поступово можна досягти мети». В людях він найбільше цінує чесність та порядність. Вважає, що конструктивна критика у роботі допомагає усувати недоліки. «Спільними зусиллями легше досягти бажаного результату». Сформовані серйозні погляди на життя та цілеспрямованість Іллі Ткачука допоможуть йому реалізувати себе в будь-якій сфері діяльності.

P.S. Ми брали у Іллі інтерв’ю в переддень захисту його дипломної роботи. Сподіваємось, що дипломну він захистив добре. Вітаємо Іллю з початком сімейного життя, хай щастить!

Катерина Сербін

Талант, який визнала Україна

«…Я не люблю сіру буденність. Навіть найнудніші лекції в
університеті можна перетворити на веселі пригоди…»
Йому лише 18 років, але він уже популярний не тільки в ЧНУ. Іван почав за-
йматися музикою з 12 років. Впродовж шести років Іван займався грою на
гітарі. Музика займає особливе місце в його житті. Він самостійно опану-
вав вміння бітбоксу.

 

 Іван Колодій — хлопець, який володіє цікавим та оригінальним вмінням – бітбоксом. Бітбокс - це мистецтво створення ритмів та мелодій за допомогою голосового апарату та рота. Цей стиль у музиці вважається п’ятим елементом у хіп-хоп культурі. Такий талант є унікальним в нашому університеті, що й довів Іван Колодій на цьогорічному конкурсі «Кращий студент ЧНУ 2011 року». Тоді він отримав приз «глядацьких симпатій». Найважливішою перемогою в житті Іван вважає участь у талант шоу «Україна має талант». Шоу всеукраїнського масштабу принесло йому популярність, масу позитивних вражень та незабутній досвід.

Іван Колодій навчається на другому курсі інженерно-технічного факультету. «Потрібно мати конкретну професію, оскільки не знаю, чого чекати від життя. Музикою я продовжую займатися, але це більше захоплення, ніж професія. Я вирішив здобувати освіту у галузі, яка буде практичною у житті. Мені завжди подобалось працювати з технікою. Було два варіанти: факультет комп’ютерних наук та інженерно-технічний. Я надав перевагу останньому».

Талант бітбоксу відкрив у собі в п’ятнадцять років. Спочатку його рівень та майстерність були не враюжаючими, але тепер це захопливо. У 2011 році про нього заговорила вся Україна. Його талант визнало суворе журі шоу «Україна має талант». Іван з особливим захопленням розповідає про участь в
шоу: «Мені надзвичайно сподобалась атмосфера, яка там панувала. Всі учасники неймовірно талановиті та творчі люди. З ними цікаво було спілкуватися, ми весело та оригінально про-
водили вільний час разом. Не зважаючи на те, що ми були конкурентами, панувала дружня атмосфера. На цей момент я підтримую зв’язки з деякими учасниками шоу».

Коли Івана запитуєш, що потрібно для досягнення успіху, він чесно відповідає: «Бути собою». Іван заперечує факт про те, що все вирішують гроші: «Якщо в тебе немає таланту, то гроші не допоможуть. Шоу «Україна має талант» я вважаю об’єктивним. Обирають справді найталановитіших».

Незважаючи на те, що у свої 18 років Іван досяг
значних творчих успіхів, він вирізняється скромністю та відкритістю. І найбільше цінує в людях щирість. «Не потрібно одягати маску, щоб сподобатись людям. Ми всі такі, які є. З усіма своїми недоліками, яких не варто боятися. Прості люди з живими емоціями та почуттями – це ті люди, з якими я хочу спілкуватися. Нещирість і фальш – це те, що зіпсує будь-які стосунки». Іван
Колодій надзвичайно весела та креативна людина. Його беззаперечно можна
назвати душею компанії. «Я не люблю сіру буденність. Навіть найнудніші лекції в університеті можна перетворити на веселі пригоди. Я і мій одногрупник, Семенов Андрій, щодня влаштовуємо маленьку «виставу» в університеті». Він запевняє, що до життя потрібно підходити з посмішкою та не боятися виглядати смішними, перетворювати сірі будні в яскраві пригоди. Зараз Іван Колодій поступово підкоряє вершини творчого олімпу.

Катерина Сербін

Заспівай – і я тебе побачу

Олександр Марчук – людина з унікальною історією хоча б тому, що шлях, який він обрав для себе, складно прийняти більшості сучасної молоді… Є така думка, що найбільш відповідальними є професії лікаря і вчителя. Один лікує тіло, другий навчає та виховує особистість. А хто ж лікує душу?

«До вступу в університет особисто для мене теологія та можливі перспективи в її професійній реалізації, були чимось далеким від тодішніх фантазій про своє майбутнє. Тривалий час я вбачав себе у різних спеціальностях та іпостасях, але навіть гадки Заспівай – і я тебе побачу такої, що стану теологом, не було. Ще навчаючись в школі (десятий клас), Олександр виявив сильне ба- жання, ба більше – горіння, відвідати храм. Відвідав… Допитливий розум вимагав пояснень і вибору з-посеред варіативності розумінь і відповідей». Саме тоді, спочатку в церковних колах, а потім і в школі, вперше помітили унікальний голос Олександра.

«Пам’ятаю, якось влітку після вступних випробувань в університеті, мене попросили виступи- ти на святкуванні ювілею від часу заснування школи; коли я почав співати, всі люди в залі почали підніматись зі своїх місць і до кінця пісні, щиро нею пройнявшись, сповнилися сльозами радості й щастя, і ще довго стояли аплодуючи. Ті внутрішні почуття важко передати, однак після цього, лише глибоко відчуваючи пісню, йду до глядача». Після школи захоплення співом розвинулося в університеті. Сам Олександр ставиться до себе досить вимогливо. Критика – хороша штука, якщо вона в голові. Для інших на запитання про те, як воно – пробувати та перемагати, відповідає: «Не думайте, що музика – це легко, що співати – це легко. Це нелегко. Це клопітка щоденна праця над собою». А звідси й перемоги, «як результат поєднання праці і природних здібностей».

Ця людина вміє мріяти сміливо, й бажає у музично- вокальній діяльності не стільки переспівувати твори легендарних співаків, таких як Алессандро Сафіна, Андреа Бочеллі та Лучано Паваротті, прихильником яких є Олександр, скільки повною мірою навчитись володіти власним голосом. Наразі зосереджується на трьох важливих сферах свого життя – науці, музиці та Церкві: «Я розумію, що навчання в наш час є непопулярним, що наука в Україні належно не цінується, хоча є дуже трудомісткою. Чесне життя з науки матеріально не виправдовує себе, але всеодно віддаю їй більше часу. Якби перевага була на боці музики, я б зараз мав набагато більше. Але пріоритети наразі дещо інші…»

«А, загалом, і дотепер йду не проти своєї волі. Мені й справді хочеться мати саме такий, насичений, “кар’єрно” небезпечний, різноплановий графік, бо троїчним постав для мене світ після зустрічі з Богом і троїчним є, наразі, все моє життя». — саме так Олександр розповідає про своє сьогодення. Є плани, є бажання і є сили. Чого тут ще побажаєш?

Нагороди:

• Лауреат загальноміського конкурсу української
естрадної та народної пісні імені Назарія Яремчука
«Живиця» – ІІ місце в номінації солісти-вокалісти
(2006р.).
• Лауреат загальноуніверситетського конкурсу
української естрадної та народної пісні імені Назарія
Яремчука «Живиця» – І місце в номінації солісти-
вокалісти (2007р.).
• Переможець загальноуніверситетського конкурсу
«Студент/студентка ЧНУ – 2008» – кращий студент
ЧНУ 2008 року.
• Лауреат премії Чернівецької міської ради І ступеня
(2008 р.)
• Переможець загальноуніверситетського огляду-
конкурсу художньої самодіяльності «Мистецькі
презентації» у номінації «Краще виконання естрадної
пісні» (2009р.).
• Нагороджений відзнакою Міністерства освіти і науки
України, а також цінним подарунком – іменним годин-
ником Прем’єр-міністра України (2009 р.)
• Переможець загальноуніверситетського конкурсу
«Університет має талант» – ІІ місце (2010р.)
• Володар ГРАН ПРІ міжвузівського конкурсу виконавців
українських естрадних та народних пісень «Живиця»
імені Назарія Яремчука (2011 р.)
• І місце в обласному фестивалі-конкурсі «Рідна пісня»
(2009 р.);
• І місце у загальноуніверситетському конкурсі
«Університет має талант» (2010 р.);
• ГРАН ПРІ загальноуніверситетського конкурсу
«Університет має талант» (2011 р.)

P.S. Від щирого серця: «Краплини Божественної мудрості, терпіння у подоланні життєвих перешкод, наснаги та цілеспрямованості на шляху до здобуття омріяного, а, головне, любові до всіх та в усьому!»

Aнна-Марія Лучак

Дві історії про одну перемогу

Переможцями десятого ювілейного конкурсу „Студент-студентка року 2011“ стали Юлія Сиротюк та Володимир Крижанівський. Більше того, Юлії вдалося вибороти гран-прі в міському конкурсі. Окрім вкладених сил, затраченого часу, маси старань, переживань та емоцій, за цими здобутками стоять дві непересічні особистості, про яких, власне кажучи, й піде мова далі.

Нові випробування – нові можливості

Сміливо можна сказати, що для нового студента року Володимира Крижанівського підготовка до конкурсу тривала чи не цілий рік. У 2010 він допомагав у конкурсі талантів Іонелі Товарницькій, яка й стала тоді переможницею: „Це настільки захопило, що я ще тоді поставив собі за мету взяти участь у цьому конкурсі!“ І перемога не забарилась! Сьогодні Володимир навчається на другому курсі біологічного факультету, хоча перед цим отримав спеціальність хореографа. „Я займався справою, яка мені близька до душі, яка приносила відчуття щастя, але це, на мою думку, не забезпечило б мені гарного майбутнього. Ще зі школи любив біологію й вирішив саме в цьому напрямку продовжувати освіту“. Від своїх однокурсників він старший на два роки. Спочатку були деякі незручності, але з часом все налагодилось: „Ми швидко знайшли спільну мову, зараз в нас дуже дружній колектив! Одногрупники підтримували мене в процесі підготовки, вболівали на фіналі. Я їм за це дуже вдячний!“ Конкурс допоміг Володимиру відкрити в собі багато нового. „Я звик виражати свої емоції на сцені танцем, а тут, звісно, потрібно було й словесне представлення. Не думав, що зможу. Але радий, що все вдалось!“ В людях найбільше цінує повагу один до одного. „Треба вміти зважати на думки й почуття інших людей. Бачити в них щось особливе!“ Окрім хореографії, важливу роль відіграє в житті студента року й музика. Фортепіано – куди ж без нього?

Відчуття особливої відповідальності, яку несе за собою перемога, Володимира не оминуло : „Зараз люди дивляться на мене по-іншому, чекають більшого. Я завжди старався продемонструвати свої найкращі якості, але тепер робити це стало важче. Проте я впевнений, що ми все зможемо!“

 

Змінювати світ треба поетапно

Два роки тому Юля закінчила Чернівецьку гімназію №4 й опісля поступила на юридичний факультет нашого університету, хоч в дитинстві мріяла стати журналістом: „Юриспруденція – це така річ, яка в кожній професії знадобиться, а якщо маєш бажання — обов’язково знайдеш можливості реалізувати себе там, де хочеш“. На першому курсі нашу героїню призначили заступником голови студентського парламенту факультету. Минулого року юрфак святкував 20-річчя з дня відновлення, й на долю Юлі випало організовувати чимало заходів, приурочених саме до цього ювілею: „Я отримую задоволення, я хочу це робити, щось організовувати, щось творити. Мені складно довго сидіти на одному місці, постійно жити одним життям. Нові відкриття, нові знайомства… Ну як без цього?“ Літо після першого курсу вона провела на Кіпрі: „Я поїхала на стажування від організації AIESEC. 130 студентів з 28 країн світу на проекті – це неймовірний досвід! Їхала я від Івано-Франківська, оскільки в Чернівцях такої можливості не було. Мене це дуже зачепило, і я вирішила відкрити її у нашому місті. Зараз до нас будуть приїздити стажери
з інших країн й серед наших студентів ми проводимо набір на стажування за кордоном“. За плечима у Юлі вже є дві значні перемоги – у Всеукраїнському конкурсі пісні та співаної поезії, та друге місце у конкурсі композиторів ім. В. Івасюка. Перемога у конкурсі „Студент-студентка 2011 року“ стала для Юлі втіленням мрії. „Я пам’ятаю, як ще у школі я читала й чула про нього в медіа. Мені здавалось, що ці люди повинні бути тими, на кого зможуть рівнятися. І тут мова йде не тільки про таланти. Моральні якості, результати праці – треба бути гідним тих надій, які на тебе покладають інші. Це дуже багато зусиль, дуже багато старань, часу й здоров’я. Дякую своїм друзям, що не дали мені опустити руки й допомогли викластись на всі 100%!“

Анна-Марія Лучак
Фото: Богдан Климчук

Бачу ціль — не бачу перешкод!

Цілеспрямованість – одна з тих рис характеру, які в сучасному суспільстві цінуються найбільше. Але вона часто вимагає особистих жертв і далеко не всі вважають такий обмін вигідним. Чим вище ти піднімаєш планку, тим більше потрібно докладати зусиль. Аксіома, як не крути. Цього разу ми розповімо Вам історію хлопця, який присвятив всього себе роботі і зовсім про це не шкодує.

Читати далі »

Неможливе можливо

Мріяти – одна з життєво важливих функції кожної особистості. Але мрія потребує втілення, й про це, на жаль, мало хто пам’ятає. Ми інколи роками б’ємось над пошуком відмовок, звинувачуємо у всьому долю, але самі ж нічого і не робимо. Вам потрібна мотивація? У нас є реальний приклад. За 4 роки навчання в університеті Олена Крохмаль пройшла всі рівні в активістській студентській діяльності, виграла конкурс «Студент/студентка року 2009». Й це далеко не все..

Читати далі »